Штучна вентиляція легень (ШВЛ) – це медична процедура, яка використовується для забезпечення дихання пацієнтів, які не можуть дихати самостійно через різні патології або стани. З моменту свого розвитку ШВЛ стала невід’ємною частиною інтенсивної терапії і анестезії. У цій статті ми розглянемо, що таке ШВЛ, коли вона потрібна, які її види, принципи роботи, а також ризики та ускладнення, пов’язані з цією процедурою.
Що таке ШВЛ?
Штучна вентиляція легень — це процес, при якому механічно подається повітря або суміш газів у легені пацієнта з метою підтримки або нормалізації оксигенації крові. ШВЛ може використовуватися як тимчасова міра до відновлення спонтанного дихання, так і в хронічних випадках, коли пацієнт не може самостійно дихати.
Показання для застосування ШВЛ
ШВЛ може знадобитися в таких випадках:
- Гострі респіраторні захворювання: пневмонія, гострий респіраторний дистрес-синдром (ГРДС) та інші стани, що загрожують диханню.
- Професійні травми: черепно-мозкові травми, травми хребта або важкі травми грудної клітки, що призводять до порушення дихальних функцій.
- Анестезія: під час хірургічних втручань, коли пацієнт під анестезією не може дихати сам.
- Хронічні захворювання: такі як хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ) або неврологічні захворювання, що впливають на дихальні м’язи.
- Отруєння: в разі отруєння газами або токсинами, які можуть призвести до порушення дихання.
Види штучної вентиляції легень
Існує кілька основних видів ШВЛ, які класифікуються в залежності від способу і механізму подачі повітря.
1. Інвазивна ШВЛ
Цей тип ШВЛ передбачає введення ендотрахеальної трубки, через яку подається повітря в легені. Інвазивна ШВЛ використовується у важких випадках, коли пацієнт має серйозні порушення дихання.
Переваги інвазивної ШВЛ:
- Добра контрольованість параметрів вентиляції.
- Можливість моніторингу артеріального тиску та гематокриту.
Недоліки:
- Ризик травм дихальних шляхів.
- Високий ризик набряку і геморагії.
2. Неінвазивна ШВЛ
Неінвазивна ШВЛ здійснюється без інвазії, зазвичай за допомогою масок, що підключаються до вентилятора. Цей тип використовується переважно для пацієнтів з помірними респіраторними розладами.
Переваги неінвазивної ШВЛ:
- Зручність для пацієнта.
- Менший ризик ускладнень.
Недоліки:
- Обмежена ефективність у важких станах.
- Не завжди можливе забезпечення достатнього тиску для вентиляції.
3. Пресуризована ШВЛ
Цей метод передбачає вентиляцію легень з використанням позитивного тиску, що дозволяє легень отримувати необхідну кількість повітря.
4. Біпап (BiPAP)
Прилад, який автоматично регулює два різних рівня тиску: низький тиск під час видиху і високий тиск під час вдиху. Використовується для пацієнтів, які потребують додаткової підтримки дихання, але можуть дихати самостійно.
Принципи роботи ШВЛ
ШВЛ може здійснюватися механічними або електронними пристроями, які забезпечують подачу повітря в легені. Основні принципи роботи ШВЛ включають:
- Регулювання тиску: контролюється тиск, під яким повітря подається пацієнту. Це важливо для забезпечення адекватної вентиляції без травмування легень.
- Частота дихання: визначається кількість вдихів, які зробить пацієнт за хвилину. У разі невдалого дихання, фахівець може встановити необхідну частоту.
- Об’єм повітря: об’єм, який подається в легені з кожним вдихом, також знаходиться під контролем.
- Відношення вдиху до видиху: це параметр, що визначає, скільки часу відводиться на вдих і видих.
Ускладнення та ризики
Хоча ШВЛ може бути рятівною процедурою, вона також пов’язана з рядом ризиків і можливих ускладнень.
Можливі ускладнення:
- Травми дихальних шляхів: введення ендотрахеальної трубки може призвести до перфорації або розриву тканин.
- Інфекції: тривала ШВЛ може підвищити ризик розвитку пневмонії.
- Дисфункція легенів: неправильна вентиляція може привести до баротравм або ателектазу.
- Порушення серцевого ритму: при вентиляції з підвищеним тиском може відбутися вплив на серцево-судинну систему.
- Психологічний вплив: пацієнти можуть відчувати тривогу або дискомфорт через залежність від апарата.
Необхідні моніторинги під час ШВЛ:
- Оцінка оксигенації: контроль рівня насичення киснем.
- Моніторинг артеріального тиску: важливо слідкувати за стабільністю гемодинаміки.
- Параметри вентиляції: спостереження за частотою дихання та об’ємом повітря.
Висновок
Штучна вентиляція легень – це ключовий елемент у лікуванні пацієнтів з порушеннями дихання. Знання про принципи роботи, види та ризики ШВЛ є важливими для медичних працівників і пацієнтів. Ця процедура потребує відповідального підходу та контролю для забезпечення безпеки та ефективності лікування.
