Вашингтон оголосив про припинення фінансової підтримки південноафриканських програм боротьби з ВІЛ та СНІДом. Адміністрація США пов’язує цей крок із політикою Преторії, яку Білий дім звинувачує у нездатності захистити білу меншість країни — африканерів, а також у веденні недружньої зовнішньої політики.
У Міністерстві охорони здоров’я ПАР заявили, що поки що не отримували офіційного повідомлення від американської сторони, проте зазначили, що відомство «вже давно працює над планом переходу до повної самодостатності» у сфері медицини.
Масштаб американської допомоги та гуманітарний контекст
Рішення Вашингтона може сильно вдарити у систему охорони здоров’я Південно-Африканської Республіки. На сьогоднішній день ПАР посідає перше місце у світі за кількістю людей, які живуть із ВІЛ — цей діагноз поставлено більш ніж 8 мільйонам громадян.
До 2025 року США залишалися ключовим донором медичних програм у регіоні. Через Президентський екстрений план допомоги у боротьбі зі СНІДом (Pepfar) Вашингтон щорічно виділяв Преторії близько 400 мільйонів доларів (близько 300 мільйонів фунтів стерлінгів). Однак після повернення Дональда Трампа до Білого дому відносини між державами почали стрімко погіршуватися.
Причини жорсткого курсу Білого дому
Охолодження стосунків переросло у відкритий конфлікт після того, як президент США видав спеціальний виконавчий указ. Згідно з позицією Білого дому, подальше надання допомоги ПАР неможливе через цілий комплекс «несправедливих та аморальних практик»:
- Земельне та расове питання: В указі Трампа стверджується, що південноафриканські політики фактично знищили принцип рівних можливостей та підігрівають насильство проти білих фермерів-землевласників.
- Зовнішньополітичний вектор: Вашингтон висловив різке невдоволення тим, що ПАР ініціювала судовий процес проти Ізраїлю у Міжнародному суді ООН, а також розвиває тісні дипломатичні зв’язки з Іраном.
Позиція Преторії: Уряд ПАР категорично відкидає звинувачення США у дискримінації. Влада республіки підкреслює, що державні програми розширення економічних прав чорношкірого населення та земельна реформа життєво необхідні для подолання катастрофічної нерівності, що залишилася у спадок від епохи апартеїду.
About the Author
