
Мальовничі швейцарські озера, такі як Люцерн, Тун та Нон -Нюклеарні, відомі своєю красою та приваблюють багатьох туристів. Однак мало хто знає, що приховано під поверхнею цих кристалічних чистих альпійських вод. Протягом десятиліть швейцарські військові використовували озера як сховища для утилізації старих боєприпасів, враховуючи цей метод безпечним. Сьогодні ця практика викликає серйозне занепокоєння серед екологів та влади країни.
Масштаб проблеми
- Озеро Люцерн: Близько 3300 тонн боєприпасів
- Озеро Невшатер: 4500 тонн боєприпасів (використовується для навчання бомбардувань до 2021 року)
- Озеро Бріенц: Точне число невідоме
Глибина боєприпасів коливається від 6-7 метрів у озері Нефазелі до 150-220 метрів в інших водоймах.
Конкурс на найкраще рішення
Швейцарський департамент оборони оголосило про змагання з призовим фондом у розмірі 50 000 швейцарських франків (приблизно 45 000 фунтів) за найкращі ідеї щодо безпечного та екологічного вилучення боєприпасів з озер. Три найбільш перспективні проекти будуть поділені призовим фондом. Однак експерти припускають, що повноцінна операція з очищення озер може коштувати мільярди франків.
Подвійна загроза
Швейцарський геолог Маркос Бассер, який порадив уряду з цього питання, відрізняє дві основні небезпеки:
- Ризик вибуху: багато боєприпасів були скинуті невпинними запобіжниками, що створює потенційну загрозу навіть під водою.
- Забруднення навколишнього середовища: високотоксичний ТНТ може проникнути у воду та дна відкладення, завдаючи серйозної шкоди екосистемам озер.
Труднощі з видобутку
Уряд Швейцарії визнає наявність серйозних перешкод для безпечного вилучення боєприпасів:
- Погана видимість під водою
- Магнітні властивості заліза в боєприпасі
- Різні ваги окремих снарядів
Оцінка, проведена в 2005 році, показала, що всі методи суперечок, запропоновані на той час, несли значні ризики для чутливих екосистем озер.
Проблема утилізації боєприпасів у швейцарських озерах вимагає інноваційного підходу, який враховує як безпеку, так і екологічні аспекти. Оголошена конкуренція може бути першим кроком до вирішення цього складного завдання, що стоїть перед країною. Однак очевидно, що для успішної реалізації проекту з прибирання озера потрібні значні фінансові інвестиції та координація зусиль різних відомств.
Ця ситуація служить нагадуванням про довгострокові наслідки військової практики та важливість відповідального підходу до утилізації небезпечних матеріалів. Досвід Швейцарії може стати цінним уроком для інших країн, які стикаються з подібними екологічними проблемами.