Адентоміоз тіла матки: Симптоми, лікування та профілактика

Що таке адентоміоз тіла матки?

Адентоміоз – це захворювання, яке характеризується наявністю ендометріоїдної тканини, що розростається в м’язовій стінці матки. Це патологічне стан може викликати численні симптоми та ускладнення, включаючи болі, порушення менструального циклу та безпліддя.

Основні причини розвитку адентоміозу

Дослідження показують, що точна етіологія адентоміозу залишається невідомою. Проте існує кілька ймовірних чинників, які можуть сприяти його розвитку:

1. Генетична схильність: Існуючі сімейні випадки адентоміозу можуть свідчити про генетичну складову.
2. Гормональні зміни: Зміни в рівні естрогенів можуть відігравати важливу роль у розвитку захворювання.
3. Імунні порушення: Неправильна робота імунної системи може призвести до аномального росту ендометріоїдної тканини.

Симптоми адентоміозу

Симптоми можуть суттєво варіюватися у різних жінок. Багато жінок можуть не відчувати жодних симптомів, проте у деяких можуть бути виражені прояви:

Основні симптоми:

1. Болі внизу живота: Часто виявляються під час менструації, але можуть бути і постійними.
2. Менорагія: Надмірні кровотечі під час менструацій.
3. Дисменорея: Болісні менструації, які можуть стає сильнішими з часом.
4. Болі під час статевих актів: Можуть виникати через запалення в області таза.
5. Безпліддя: Багато жінок з адентоміозом стикаються з проблемами зачаття.

Інші можливі прояви:

• Нестабільність менструального циклу.
• Втома та загальна слабкість.
• Зміни в діареї або запорі, залежно від локалізації вогнищ.

Діагностика адентоміозу

Діагностика адентоміозу є складним процесом, що потребує уваги до деталей. Основні методи діагностики включають:

1. Гінекологічний огляд: Лікар може виявити збільшення матки або болісні ділянки під час обстеження.
2. Ультразвукова діагностика: Дозволяє візуалізувати зміни в структурі матки.
3. Магнітно-резонансна томографія (МРТ): Дають змогу отримати детальне зображення та оцінити ступінь ураження.
4. Лапароскопія: Іноді єдиний спосіб отримати точний діагноз. Це хірургія з малими розрізами, що дозволяє лікарю безпосередньо оглянути органи малого тазу.

Лікування адентоміозу

Лікування адентоміозу може бути медикаментозним або хірургічним, залежно від тяжкості симптомів та потреб пацієнтки.

Медикаментозне лікування

1. Знеболювальні препарати: Для полегшення болей. Наприклад, нестероїдні протизапальні засоби (НПЗП).
2. Гормональна терапія:

   • Оральні контрацептиви: Допомагають регулювати менструальний цикл і зменшують біль.
   • Прогестини: Зменшують кровотечі і зменшують разростання ендометріоїдної тканини.
   • Агоністи гонадотропін-вивільняючого гормону: Знижують рівень естрогенів та таким чином уповільнюють ріст тканини.

3. Антидепресанти та анксиолітики: Для поліпшення психологічного стану пацієнток.

Хірургічне лікування

Хірургічні методи можуть включати:

1. Лапароскопія: Видалення вогнищ адентоміозу під час операції.
2. Гістеректомія: У крайніх випадках, коли інші методи не принесли результату, може бути рекомендоване видалення матки.

Профілактика адентоміозу

Хоча неможливо повністю запобігти розвитку адентоміозу, можна вжити кілька заходів, щоб зменшити ризик його виникнення:

1. Здоровий спосіб життя:

   • Вживання збалансованої дієти, багатої на овочі та фрукти.
   • Регулярні фізичні вправи для підтримки здорового ваги та покращення загального стану організму.

2. Регулярні медичні обстеження: Важливо проходити регулярні огляди у гінеколога для раннього виявлення можливих проблем.

3. Управління стресом: Практика релаксаційних технік, таких як йога або медитація.

4. Уникання гормональної терапії без вказівки лікаря: Неправильне використання гормональних препаратів може підвищувати ризик розвитку різних гінекологічних захворювань.

5. Обмеження вживання алкоголю та тютюну: Дослідження показують, що ці чинники можуть впливати на гормональний баланс та загальний стан здоров’я.

Завдяки своєчасному діагностуванню та лікуванню, жінки з адентоміозом можуть вести активне та здорове життя. Правильне управління симптомами та дотримання плану лікування можуть суттєво покращувати якість життя та зменшувати ризик ускладнень, пов’язаних із захворюванням.